Василь Данилів: Події та реалії


Непереможний дух живе у кожного з нас, народ, який бореться за свою свободу і незалежність, навіть ціною власного життя, обов’язково ПЕРЕМОЖЕ!

Примусове переселення біженців з зони воєнних дій на Сході України, на територію Криму, та на територію Росії, куди саме, ніхто поки не знає. Якщо світове товариство не втрутиться в дану проблематику, після цього примусового переселення чекатиме примусове переселення татар,- історія повториться.

На сьогоднішній день за даними ООН, біженців вже більше 415 тисяч. Декілька місяців тому я описував  таку картину та саме таку кількість біженців. Сьогодні з впевненістю можу сказати, що до початку зими ця кількість збільшиться до 700 тисяч, а під кінець зими – до мільйона. Це надзвичайна проблема для цих людей, а також для нашого Уряду, який не в змозі вирішити її самостійно. Тільки гуманітарна допомога, робота волонтерів та фондів, які занурені в цю проблематику, зможуть вирішити цю проблему. Але ця робота має бути скоординована з Урядом України та усіма організаціями. Необхідно створення єдиного штабу зі спільними представниками,  які будуть відкоректовувати та фіксувати і направляти рух допомоги.

Мені шкода цих людей, які  опинились в цій проблематичній ситуації. Саме з Криму розпочалась інвазія та захоплення. Багато хто покинув свої домівки та виїхав на материк, а  біженці, які загіпнотизовані багаторічною пропагандою Росії, яка на протязі останніх місяців більш інтенсивна, і наявним виявленням Малоросії, опинились в Криму. Вони в очікуванні  більшої та  кращої допомоги,  залишаються на Кримському півострові, але пройде мало часу, їх зберуть до одного корабля та вивезуть до Росії.  Ось вони там і опиняться в руках Кремлівської машини під назвою «Агресор». Такої манни небесної не буде, як їх запевняли, вони просто стали механізмом використання для будування так званої картинки для пропагандистської програми. А так нікому вони не потрібні ні в Рязані, ні в Казані.

А тепер про зустрічі Президента Порошенка П.О. та приїзд Меркель до України,-  цих десять днів буде вирішуватись наша майбутня позиція!  Чи розпочнеться закладення основи для майбутнього підписання, так званого мирного договору. Повернемось трохи до історії. Такий договір був підписаний в 1917 році, де були присутні такі персони, як Ю.Медведєв та В.Шахрай, саме такі особи присутні і в сьогоденні. Так от більшовики, які підписували, також порушили його, тобто не дотримали ніяких умов цього договору. Підкреслюю, Росія чи то Царська, чи то Радянська ніколи не дотримує договорів, а якщо підписує, то виконує умови договору тільки тимчасово, згідно своїх інтересів.

Стратегія Путіна це можливість відійти шляхом договору, виграти  час, сконцентрувати та переформатувати сили, -це його ціль, і ніхто не забезпечить терористичні точечні проникнення для подальшої дестабілізації.  Це замороження конфлікту, в якому Україна не зможе контролювати ці процеси. Ні в якому разі не можемо допустити цього, ми повинні розбити ворота на нашій території, ліквідувати терористичні угрупування ДНР та ЛНР.

Європейські партнери грають подвійну гру.  На мою думку, вони стоять на стороні Росії, тому і звертаються до П.Порошенка, щоб той затягнув ратифікацію договору про Євроінтеграцію,  для досягнення з Росією своїх економічних домовленостей, які так бентежать прагматичних європейців. Вони бояться нестабільності України, як політичної, так і економічної.

Зверніть увагу на досягнення пропагандистського рупору та усього його механізму підкупу та вербування на теренах Європи. Там присутня думка, що у нас є внутрішній конфлікт, в якому одна частина населення не згідна з новою українською владою прозахідного курсу.

Отже, очевидно, що пропаганда спрацювала, і європейські політики будуть умовляти на мирний договір саме Порошенка, а не Путіна. Тому, саме ці десять днів будуть вирішальними.

Моя позиція  –  посилення тиску на Росію шляхом економічних  санкцій та повна ліквідація терористичних угрупувань, маркація кордону, та побудова спільними з Європейським Союзом зусиллями, потужного забезпеченого кордону.

Тільки тоді ми переможемо і залишимось цілісною та суверенною країною, в якій будемо реформувати владу та розвивати свою економіку, і тільки тоді ми будемо цікавими для Європейців та усього цивілізованого світу.

Якщо у нас залишиться заморожений конфлікт, то у нас не буде ані стабільної влади, ані економіки. А без цього нас чекатиме розділення на декілька частин або федерація з різними геополітичними впливами. Тоді забудьте, брати мої, за Єдину Україну.

Незабаром свято нашої Незалежності, 23 роки, за цей період ми не змогли скористатись цим подарунком Божим, за що і страждаємо в ці дні.

Парад?! Так, він повинен відбутись для підняття нашого непереможного духу, який живе в наших серцях. Народ, який бореться за свою свободу та незалежність “приречений” на перемогу і вона прийде рано чи пізно, і це залежить від нас самих!

Слава Україні! Героям Слава!

 

Політв’язень Василь Данилів, засновник УЄП